бильник

Бильник, -ка

м.

1) Черешки въ листѣ. Поїла проклята кузявка капусту, — тільки бильник один стирчить. Черниг.

2) раст. чернобыльникъ, Artemisia vulgaris. Небом накрите, а билником огорожене. Волынск.

Значення в інших словниках

1. бильник — -а, ч., діал. Полин звичайний.  Великий тлумачний словник сучасної мови