бичувати
Бичувати, -чую, -єш
гл.
1) Припрягать къ одной парѣ лошадей или воловъ еще одну или нѣсколько впередъ, когда тяжело везти. Ком. ІІ. № 114. На гору йду — не бичую, а з гори йду — не гальмую. Мет. 460.
2) О судахъ: тащить на бичевѣ. Кіев.
Словник української мови Грінченка