бичування —
бичува́ння іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
бичування —
-я, с. Дія за знач. бичувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
бичування —
БИЧУВА́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. бичува́ти¹ 1. Звелів тисяцький у фортецю його [апостола Павла] відвести і звелів бичуванням його допитати (Біблія. Пер. І. Огієнка); [Долорес:] Я буду черницею.
Словник української мови у 20 томах
бичування —
БИЧУВА́ННЯ, я. с. Дія за знач. бичува́ти¹ [Долорос:] Я буду черницею. Обітницю мовчання, і посту, й бичування дам я богу (Л. Укр., III, 1952, 372); Ованес Туманян вирішна боротися проти царського свавілля.. Не стогонами, не протестами тільки, ні!...
Словник української мови в 11 томах