бичування
БИЧУВА́ННЯ, я. с. Дія за знач. бичува́ти¹
[Долорос:] Я буду черницею. Обітницю мовчання, і посту, й бичування дам я богу (Л. Укр., III, 1952, 372);
Ованес Туманян вирішна боротися проти царського свавілля.. Не стогонами, не протестами тільки, ні! а висміюванням цих же самих нарів сатирою, бичуванням! (Тич., III, 1957, 87).
Словник української мови (СУМ-11)