Словник української мови у 20 томах

бичування

БИЧУВА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. бичува́ти¹ 1.

Звелів тисяцький у фортецю його [апостола Павла] відвести і звелів бичуванням його допитати (Біблія. Пер. І. Огієнка);

[Долорес:] Я буду черницею. Обітницю мовчання і посту, й бичування дам я Богу (Леся Українка).

2. Дія за знач. бичува́ти¹ 2.

Ованес Туманян вирішив боротися проти царського свавілля .. Не стогонами, не протестами тільки, ні! а висміюванням цих же самих царів сатирою, бичуванням! (П. Тичина).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. бичування — бичува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
  2. бичування — -я, с. Дія за знач. бичувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бичування — БИЧУВА́ННЯ, я. с. Дія за знач. бичува́ти¹ [Долорос:] Я буду черницею. Обітницю мовчання, і посту, й бичування дам я богу (Л. Укр., III, 1952, 372); Ованес Туманян вирішна боротися проти царського свавілля.. Не стогонами, не протестами тільки, ні!...  Словник української мови в 11 томах
  4. бичування — Бичува́ння, -ня с. Отглагольное сущ. отъ бичувати.  Словник української мови Грінченка