бридко —
бри́дко прислівник незмінювана словникова одиниця
Орфографічний словник української мови
бридко —
Присл. до бридкий. || у знач. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної мови
бридко —
БРИ́ДКО. Присл. до бридки́й. Бридко вилаятися; // у знач. пред. Ні, старий мій чепуриться, Аж бридко дивиться (Т. Шевченко); “То бридко!” – сказав я, а нишком додав: “Яка ж бо ти добра, серденько!” (В.
Словник української мови у 20 томах
бридко —
БРИ́ДКО. Присл. до бридки́й. Ні, старий мій чепуриться, Аж бридко дивиться (Шевч., II, 1953, 169); А щодо мене, то мені навіть бридко говорити про такий роман — цур йому! (Л. Укр., V, 1956, 63); // у знач. присудк. сл. "То бридко!...
Словник української мови в 11 томах