Великий тлумачний словник сучасної мови

бридко

бри́дко

Присл. до бридкий.

|| у знач. присудк. сл.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. бридко — бри́дко прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
  2. бридко — БРИ́ДКО. Присл. до бридки́й. Бридко вилаятися; // у знач. пред. Ні, старий мій чепуриться, Аж бридко дивиться (Т. Шевченко); “То бридко!” – сказав я, а нишком додав: “Яка ж бо ти добра, серденько!” (В.  Словник української мови у 20 томах
  3. бридко — БРИ́ДКО. Присл. до бридки́й. Ні, старий мій чепуриться, Аж бридко дивиться (Шевч., II, 1953, 169); А щодо мене, то мені навіть бридко говорити про такий роман — цур йому! (Л. Укр., V, 1956, 63); // у знач. присудк. сл. "То бридко!...  Словник української мови в 11 томах
  4. бридко — Бридко нар. 1) Мерзко, гадко. Ном. № 2014. 2) Безобразно.  Словник української мови Грінченка