бурхати

Бурхати, -хаю, -єш

гл.

1) Порывисто дуть (о вѣтрѣ), сильно волноваться (о водѣ), бушевать. Великі хвилі піднялись і вітри зачали бурхати. Котл. Ен. ІІ. 6. Море.... реве да бурхає. К. ЧР. 308.

2) Бросать, швырять. Високі хвилі закипіли, суденце стали вверх бурхать. Мкр. Г. 5. Там Дем'ян копа, тільки голову вже видно з ями, бурха землею. Сим. 224.

3) Вырываться, вылетать (о водѣ, дымѣ и пр.) Загорівся Господь гнівом, з ніздер дим бурхає. К. Псал. 36.

Значення в інших словниках

1. бурхати — бурха́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. бурхати — (- стихії) ВИРУВАТИ, кипіти як у казані, (- гнів) клекотати, клекотіти.  Словник синонімів Караванського
3. бурхати — -ає, недок. Діяти, виявлятися з великою руйнівною силою (про стихійні явища – вогонь, воду, вітер і т. ін.); бушувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. бурхати — БУРХА́ТИ, а́є, недок. Діяти, виявлятися з великою руйнівною силою (про стихійні явища – вогонь, воду, вітер і т. ін.); бушувати. І вітри зачали [почали] бурхати, Аж човни на морі тряслись (І. Котляревський); Вода бурхала коло самісінького порога (І.  Словник української мови у 20 томах
5. бурхати — див. вирувати; кидати; лити  Словник синонімів Вусика
6. бурхати — БУШУВА́ТИ (про стихійні явища — діяти, виявлятися дуже бурхливо, з великою руйнівною силою), БУРХА́ТИ, ВИРУВА́ТИ, НУРТУВА́ТИ, НУРТУВА́ТИСЯ, БУЯ́ТИ рідше, БІСИ́ТИСЯ підсил., БІСНУВА́ТИСЯ підсил., ЛЮТУВА́ТИ підсил., ЛЮТУВА́ТИСЯ підсил. розм.  Словник синонімів української мови
7. бурхати — Бурха́ти, -ха́ю, -ха́єш, -ха́є  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. бурхати — БУРХА́ТИ, а́є, недок. Діяти, виявлятися з великою руйнівною силою (про стихійні явища — вогонь, воду, вітер та ін.); бушувати. І вітри зачали бурхати, Аж човни на морі тряслись (Котл., І, 1952, 87); Вода бурхала коло самісінького порога (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах