бурхати —
бурха́ти дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
бурхати —
(- стихії) ВИРУВАТИ, кипіти як у казані, (- гнів) клекотати, клекотіти.
Словник синонімів Караванського
бурхати —
-ає, недок. Діяти, виявлятися з великою руйнівною силою (про стихійні явища – вогонь, воду, вітер і т. ін.); бушувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
бурхати —
БУРХА́ТИ, а́є, недок. Діяти, виявлятися з великою руйнівною силою (про стихійні явища – вогонь, воду, вітер і т. ін.); бушувати. І вітри зачали [почали] бурхати, Аж човни на морі тряслись (І. Котляревський); Вода бурхала коло самісінького порога (І.
Словник української мови у 20 томах
бурхати —
див. вирувати; кидати; лити
Словник синонімів Вусика
бурхати —
БУШУВА́ТИ (про стихійні явища — діяти, виявлятися дуже бурхливо, з великою руйнівною силою), БУРХА́ТИ, ВИРУВА́ТИ, НУРТУВА́ТИ, НУРТУВА́ТИСЯ, БУЯ́ТИ рідше, БІСИ́ТИСЯ підсил., БІСНУВА́ТИСЯ підсил., ЛЮТУВА́ТИ підсил., ЛЮТУВА́ТИСЯ підсил. розм.
Словник синонімів української мови
бурхати —
БУРХА́ТИ, а́є, недок. Діяти, виявлятися з великою руйнівною силою (про стихійні явища — вогонь, воду, вітер та ін.); бушувати. І вітри зачали бурхати, Аж човни на морі тряслись (Котл., І, 1952, 87); Вода бурхала коло самісінького порога (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
бурхати —
Бурхати, -хаю, -єш гл. 1) Порывисто дуть (о вѣтрѣ), сильно волноваться (о водѣ), бушевать. Великі хвилі піднялись і вітри зачали бурхати. Котл. Ен. ІІ. 6. Море.... реве да бурхає. К. ЧР. 308. 2) Бросать, швырять.
Словник української мови Грінченка