буць Буць, -ця м. Неудавшійся хлѣбъ. Спекла мама буця, що не їстиме ні куця, ні цюця. посл. Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках буць — -і, ч., діал. Невдало випечена хлібина із тіста, яке погано зійшло або спеклося. Великий тлумачний словник сучасної мови буць — див. хліб Словник синонімів Вусика