буць

-і, ч., діал.

Невдало випечена хлібина із тіста, яке погано зійшло або спеклося.

Значення в інших словниках

1. буць — див. хліб  Словник синонімів Вусика
2. буць — Буць, -ця м. Неудавшійся хлѣбъ. Спекла мама буця, що не їстиме ні куця, ні цюця. посл.  Словник української мови Грінченка