вельбучний
Вельбучний, -а, -е
Важный, знатный. Я не вельбучний чоловік, — їм і рибу просту, і хліб. Черниг. у.
Словник української мови ГрінченкаВельбучний, -а, -е
Важный, знатный. Я не вельбучний чоловік, — їм і рибу просту, і хліб. Черниг. у.
Словник української мови Грінченка