Значення в інших словниках
-
вельбучний —
-а, -е, діал. Поважний, знатний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
вельбучний —
ВЕЛЬБУ́ЧНИЙ, а, е, діал. Поважний, знатний. Я не вельбучний чоловік – їм і рибу просту, і хліб (Сл. Гр.); Тихо, уважно оточили народного співця й молодиці, й діти, й баби з розчуленим серцем вчували ту думу, захватну та вельбучну (М.
Словник української мови у 20 томах
-
вельбучний —
ПОВА́ЖНИЙ (який відзначається серйозною, гідною поведінкою, викликає повагу оточення своїм зовнішнім виглядом, манерами), СОЛІ́ДНИЙ, ГІ́ДНИЙ діал., ІМПОЗА́НТНИЙ книжн., РЕСПЕКТА́БЕЛЬНИЙ книжн.; ВЕЛИ́ЧНИЙ, ВЕЛИЧА́ВИЙ, САНОВИ́ТИЙ, ВА́ЖНИЙ розм.
Словник синонімів української мови
-
вельбучний —
ВЕЛЬБУ́ЧНИЙ, а, е, діал. Поважний, знатний. Я не вельбучний чоловік, — їм і рибу просту і хліб (Сл. Гр.); Тихо, уважно оточили народного співця й молодиці, й діти, й баби й з розчуленим серцем вчували ту думу, захватну та вельбучну (Стар., Облога.., 1961, 48).
Словник української мови в 11 томах
-
вельбучний —
Вельбучний, -а, -е Важный, знатный. Я не вельбучний чоловік, — їм і рибу просту, і хліб. Черниг. у.
Словник української мови Грінченка