вигинути

Ви́гинути, -ну, -неш

гл. Погибнуть, пропасть (всѣмъ). Як би Бог слухав пастуха, то б уся череда вигинула. Ном. № 4124. Од лиця твого святого вигинуть прокляті. К. Псал. 16.

Значення в інших словниках

1. вигинути — ви́гинути дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вигинути — див. вигибати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вигинути — ВИ́ГИНУТИ див. вигиба́ти.  Словник української мови у 20 томах
4. вигинути — ЗАГИ́НУТИ (померти, звичайно передчасно — в бою, від нещасного випадку і т. ін.), ЗГИ́НУТИ (ІЗГИ́НУТИ рідко), ПОГИ́НУТИ, ПОГИ́БНУТИ, ПРОПА́СТИ, ЗАНАПАСТИ́ТИСЯ, УГРО́БИТИСЯ (ВГРО́БИТИСЯ) розм., НАКРИ́ТИСЯ фам., ЗГИ́БНУТИ діал.  Словник синонімів української мови
5. вигинути — ВИ́ГИНУТИ див. вигиба́ти.  Словник української мови в 11 томах