викльовувати

Викльовувати, -вую, -єш

сов. в. виклювати, -клюю, -єш, гл. Выклевывать, выклевать. Клюнув бабу в око, та виклював око. Рудч. Ск. І. 38.

Значення в інших словниках

1. викльовувати — викльо́вувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. викльовувати — -ує, недок., виклювати, -ює, док., перех. Клюючи, витягати, виривати дзьобом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. викльовувати — ВИКЛЬО́ВУВАТИ, ує, недок., ВИ́КЛЮВАТИ, ює, док., що. Клюючи, витягати, виривати дзьобом. А орел не скидає її [Галю], і не розриває, і не викльовує очей, а тільки невідомо куди несе (О. Іваненко); // З'їдати що-небудь (про птахів).  Словник української мови у 20 томах
4. викльовувати — див. клювати  Словник синонімів Вусика
5. викльовувати — Викльо́вувати, -кльо́вую, -вуєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. викльовувати — ВИКЛЬО́ВУВАТИ, ує, недок., ВИ́КЛЮВАТИ, ює, док., перех. Клюючи, витягати, виривати дзьобом. А орел не скидає її [Галю], і не розриває, і не викльовує очей, а тільки невідомо куди несе (Ів., Вел. очі, 1956, 68); // З’їдати що-небудь (про птахів).  Словник української мови в 11 томах