викльовувати
ВИКЛЬО́ВУВАТИ, ує, недок., ВИ́КЛЮВАТИ, ює, док., перех. Клюючи, витягати, виривати дзьобом.
А орел не скидає її [Галю], і не розриває, і не викльовує очей, а тільки невідомо куди несе (Ів., Вел. очі, 1956, 68);
// З’їдати що-небудь (про птахів).
Стигнуть у вас у садку вишні, А птиця капосна насідає, викльовує… (Вишня, І, 1956, 126).
Словник української мови (СУМ-11)