викльовувати —
-ує, недок., виклювати, -ює, док., перех. Клюючи, витягати, виривати дзьобом.
Великий тлумачний словник сучасної мови
викльовувати —
ВИКЛЬО́ВУВАТИ, ує, недок., ВИ́КЛЮВАТИ, ює, док., що. Клюючи, витягати, виривати дзьобом. А орел не скидає її [Галю], і не розриває, і не викльовує очей, а тільки невідомо куди несе (О. Іваненко); // З'їдати що-небудь (про птахів).
Словник української мови у 20 томах
викльовувати —
див. клювати
Словник синонімів Вусика
викльовувати —
Викльо́вувати, -кльо́вую, -вуєш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
викльовувати —
ВИКЛЬО́ВУВАТИ, ує, недок., ВИ́КЛЮВАТИ, ює, док., перех. Клюючи, витягати, виривати дзьобом. А орел не скидає її [Галю], і не розриває, і не викльовує очей, а тільки невідомо куди несе (Ів., Вел. очі, 1956, 68); // З’їдати що-небудь (про птахів).
Словник української мови в 11 томах
викльовувати —
Викльовувати, -вую, -єш сов. в. виклювати, -клюю, -єш, гл. Выклевывать, выклевать. Клюнув бабу в око, та виклював око. Рудч. Ск. І. 38.
Словник української мови Грінченка