викльовувати
ВИКЛЬО́ВУВАТИ, ує, недок., ВИ́КЛЮВАТИ, ює, док., що.
Клюючи, витягати, виривати дзьобом.
А орел не скидає її [Галю], і не розриває, і не викльовує очей, а тільки невідомо куди несе (О. Іваненко);
// З'їдати що-небудь (про птахів).
Стигнуть у вас у садку вишні, А птиця капосна насідає, викльовує... (Остап Вишня).
Словник української мови (СУМ-20)