виколювати

Виколювати, -люю, -єш

сов. в. виколоти, -лю, -леш, гл.

1) Выкалывать, выколоть. Темно, хоч око виколи. Ном. № 586.

2) Колоть, переколоть всѣхъ. Коли б свині роги, то б цілий світ виколола. Ном. № 3827.

Значення в інших словниках

1. виколювати — вико́лювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. виколювати — -юю, -юєш, недок., виколоти, -лю, -леш, док., перех. 1》 Колючи, пробивати що-небудь чимсь гострим, якимсь вістрям. 2》 Колючи чим-небудь гострим, наносити знаки, літери, візерунки і т. ін. 3》 тільки док. Заколоти, вбити всіх.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. виколювати — ВИКО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́КОЛОТИ, лю, леш, док. 1. що. Колючи, пробивати що-небудь чимсь гострим, якимсь вістрям. – Ой лишечко! Виколола проклята зміюка мені око! – заплакала Кайдашиха (І. Нечуй-Левицький). 2. що.  Словник української мови у 20 томах
4. виколювати — див. колоти  Словник синонімів Вусика
5. виколювати — ВИКО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́КОЛОТИ, лю, леш, док., перех. 1. Колючи, пробивати що-небудь чимсь гострим, якимсь вістрям. — Ой лишечко! Виколола проклята зміюка мені око! — заплакала Кайдашиха (Н.-Лев., II, 1956, 363).  Словник української мови в 11 томах