вилка
Ви́лка, -лок
с. мн.
1) ум. отъ вила.
2) Ухватъ. Маркев. 84.
3) Косточка у животныхъ, имѣющая видъ развилья.
4) Родъ вышивки на рубахахъ. Чуб. VII. 427.
Словник української мови ГрінченкаВи́лка, -лок
с. мн.
1) ум. отъ вила.
2) Ухватъ. Маркев. 84.
3) Косточка у животныхъ, имѣющая видъ развилья.
4) Родъ вышивки на рубахахъ. Чуб. VII. 427.
Словник української мови Грінченка