Словник української мови Грінченка

вимусити

Ви́мусити

см. вимушувати.

Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

  1. вимусити — ви́мусити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. вимусити — [вимусиетие] -ушу, -усиеш; нак. -ус', -ус'теи  Орфоепічний словник української мови
  3. вимусити — див. вимушувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вимусити — ВИ́МУСИТИ див. виму́шувати.  Словник української мови у 20 томах
  5. вимусити — ПРИМУ́ШУВАТИ (вимагати в когось виконання чогось незалежно від його волі, бажання), ЗМУ́ШУВАТИ, ВИМУ́ШУВАТИ, СИ́ЛУВАТИ, ПРИНЕВО́ЛЮВАТИ, НЕВО́ЛИТИ, ПРИКРУ́ЧУВАТИ розм., ПРИПИРА́ТИ розм., ПРИНУ́КУВАТИ (ПРИНУКА́ТИ) розм., ЗАСТАВЛЯ́ТИ заст. — Док.  Словник синонімів української мови
  6. вимусити — ВИ́МУСИТИ див. виму́шувати.  Словник української мови в 11 томах