винний
I. Ви́нний, -а, -е
1) Виновный, виноватый. За єдного винного сто невинних гине. Ном. № 7465. Я цьому не винна. Не винна доля, винна воля. Ном.
2) Долженъ, должный. Так як я вам винний. Ном. № 4053. Вона мені винна карбованця.
---------------
II. Ви́нний, -а, -е
1) Винный. Камінне серце, а винний смак — чому то так? Ном. стр. 294, № 162.
2) Виноградный. Ой сіяла винні квіти із приполу. Мет. 139.
Словник української мови Грінченка