винник

Ви́нник, -ка

м. Винокуръ. Ви, броварники, ви, винники.... Ходіте з нами на долину Черкень погуляти. Лукаш. 37. ум. винничок.

Значення в інших словниках

1. винник — -а, ч., заст. Той, хто виготовляв горілку і спирт.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. винник — ВИ́ННИК, а, ч., заст. Той, хто виготовляв горілку і спирт; винокур. І мужики йдуть, і винники, і пасічники, дячки, і запорожці, й старі гайдамаки, котрі притихли були до слушного часу (Г.  Словник української мови у 20 томах
3. Винник — Ви́нник прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.  Орфографічний словник української мови
4. винник — ВИНОКУ́Р заст. (той, хто виготовляв горілку чи спирт), ВИ́ННИК заст. Пішов я у винницю: почав хвалитись винокурові,що вже починаю вчитись грамоти (з науково-популярної літератури); То.. Винники, дейнеки, Прошпетившись, утікають у степи далекі (П. Куліш).  Словник синонімів української мови
5. винник — Ви́нник, -ка; -ки, -ків (ґуральник)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. винник — ВИ́ННИК, а, ч., заст. Той, хто виготовляв горілку і спирт. Постановлено було.. таке: приймать під королівську руку добрих молодців, хоча й би то з голоти, з харпаків і гультяїв, з винників та броварників (Морд., І, 1958, 119).  Словник української мови в 11 томах