винник
ВИНОКУ́Р заст. (той, хто виготовляв горілку чи спирт), ВИ́ННИК заст. Пішов я у винницю: почав хвалитись винокурові,що вже починаю вчитись грамоти (з науково-популярної літератури); То.. Винники, дейнеки, Прошпетившись, утікають у степи далекі (П. Куліш).
Словник синонімів української мови