винний
I. ВИ́ННИЙ (який учинив що-небудь погане, зробив злочин, провинився в чомусь; який є причиною чого-небудь), ВИ́НЕН, ВИНУВА́ТИЙ, ПРОВИ́ННИЙ, ПОВИ́ННИЙ рідко. Гуща і Прокіп збунтували народ, вони у всьому винні (М. Коцюбинський); — Ведеться слідство, і з нього видно, що я не винуватий (А. Головко); На сей раз, може, доля й не винувата (Леся Українка); Переказували, що.. на провинний полк чекає десь спереду дивізія, яка має арештувати його й виконати присуд (С. Васильченко).
ВИНУВА́ТЕЦЬ (той, хто вчинив що-небудь погане, провинився в чомусь), ВИ́ННИЙ, ВИНУВА́ТИЙ, ПРОВИ́ННИК. Учні самі ревниво стежили за тим, щоб ніхто не пропустив навчання. На винуватця нападалися всім класом (Ю. Збанацький); Нелегка річ — серед п'ятисот непричетних до справи вказати на одного як на винного (Ірина Вільде); Винуватих не було. Одні скидали вину на других, а ті на інших (М. Коцюбинський); Почали розшукувати провинників та допитуватись, хто з парубків ходив на засідки на старшину (І. Нечуй-Левицький). — Пор. злочи́нець.
II. ВИ́ННИЙ (який має трохи кислий смак), КИСЛУВА́ТИЙ, КИ́СЛО-СОЛО́ДКИЙ. Яблуко "Юрій Гагарін" приємне на смак, винне, солодкувате (з газети); Кислуваті й приємні на смак ягоди (брусниці) вживають сирими, квашеними.., сушеними й вареними з цукром (з науково-популярної літератури); Мочити рекомендується переважно плоди збиральної стиглості осінніх кисло-солодких сортів (з журналу).
Словник синонімів української мови