винний
I. ВИ́ННИЙ (який учинив що-небудь погане, зробив злочин, провинився в чомусь; який є причиною чого-небудь), ВИ́НЕН, ВИНУВА́ТИЙ, ПРОВИ́ННИЙ, ПОВИ́ННИЙ рідко. Гуща і Прокіп збунтували народ, вони у всьому винні (М. Коцюбинський); — Ведеться слідство, і з нього видно, що я не винуватий (А. Головко); На сей раз, може, доля й не винувата (Леся Українка); Переказували, що.. на провинний полк чекає десь спереду дивізія, яка має арештувати його й виконати присуд (С. Васильченко).
ВИНУВА́ТЕЦЬ (той, хто вчинив що-небудь погане, провинився в чомусь), ВИ́ННИЙ, ВИНУВА́ТИЙ, ПРОВИ́ННИК. Учні самі ревниво стежили за тим, щоб ніхто не пропустив навчання. На винуватця нападалися всім класом (Ю. Збанацький); Нелегка річ — серед п'ятисот непричетних до справи вказати на одного як на винного (Ірина Вільде); Винуватих не було. Одні скидали вину на других, а ті на інших (М. Коцюбинський); Почали розшукувати провинників та допитуватись, хто з парубків ходив на засідки на старшину (І. Нечуй-Левицький). — Пор. злочи́нець.
II. ВИ́ННИЙ (який має трохи кислий смак), КИСЛУВА́ТИЙ, КИ́СЛО-СОЛО́ДКИЙ. Яблуко "Юрій Гагарін" приємне на смак, винне, солодкувате (з газети); Кислуваті й приємні на смак ягоди (брусниці) вживають сирими, квашеними.., сушеними й вареними з цукром (з науково-популярної літератури); Мочити рекомендується переважно плоди збиральної стиглості осінніх кисло-солодких сортів (з журналу).
Значення в інших словниках
- винний — 1. (який вчинив щось погане) винен, винуватий. 2. (який має дещо кислий смак) кислуватий, кисло-солодкий. Словник синонімів Полюги
- винний — ви́нний 1 прикметник який провинився; який має борг ви́нний 2 прикметник від: вино Орфографічний словник української мови
- винний — ВИНЕН винуватий, грішний, провинний, провинен; (у чому) що має на совісті що; ЯК ІМ. ВИНУВАТЕЦЬ; тлк. ВИННИЙ, кислосолодкий. Словник синонімів Караванського
- винний — [вин:ией] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
- винний — I винен, винна, винне. 1》 Який вчинив що-небудь погане, скоїв злочин, провинився у чомусь. || Який є причиною чого-небудь. || у знач. ім. винний, -ного, ч. Той, хто скоїв злочин, провинився у чому-небудь; винуватець. 2》 Який має борг. II -а, -е. 1》 Прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- винний — 1. провинилий 2. це смак Словник чужослів Павло Штепа
- винний — ВИ́ННИЙ¹, ВИ́НЕН, ви́нна, ви́нне. 1. Який учинив що-небудь погане, скоїв злочин, провинився у чомусь. – Чим ми винні, бабусенько? – оборонялись дівчата. – За що ви нас лаєте? (Д. Словник української мови у 20 томах
- винний — Краще тисячу винних пустити, чим одного невинного засудити. Повчання суддям, щоб дуже обережно давали вирок. Приповідки або українсько-народня філософія
- винний — Ви́нний, -на, -не (прикм. від вина́) ви́нний, -на, -не (від вино́) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- винний — ВИ́ННИЙ¹, ВИ́НЕН, ви́нна, ви́нне. 1. Який вчинив що-небудь погане, зробив злочин, провинився у чомусь. Чіпка й собі, хоч і бачив, що мати ні в чому не винна, держався руки жінки, а за нею — й тещі (Мирний, II, 1954, 284); Був час... Словник української мови в 11 томах
- винний — I. Ви́нний, -а, -е 1) Виновный, виноватый. За єдного винного сто невинних гине. Ном. № 7465. Я цьому не винна. Не винна доля, винна воля. Ном. 2) Долженъ, должный. Так як я вам винний. Ном. № 4053. Вона мені винна карбованця. --------------- II. Словник української мови Грінченка