винний

ВИ́ННИЙ¹, ВИ́НЕН, ви́нна, ви́нне.

1. Який вчинив що-небудь погане, зробив злочин, провинився у чомусь.

Чіпка й собі, хоч і бачив, що мати ні в чому не винна, держався руки жінки, а за нею — й тещі (Мирний, II, 1954, 284);

Був час, коли я була винна перед тобою (Ю. Янов., II, 1958, 75);

— Чому ви не визнаєте себе винним у вбивстві двох товаришів? (Довж., І, 1958, 282);

— Хіба ж я винен, що я з природи лівак? (Гончар, Тронка, 1963, 257);

// Який є причиною чого-небудь.

[Острожин:] Я завидую? Ні, серйозно, се ви або жартуєте зі мною, або просто перевтома винна (Л. Укр., II, 1951, 85);

// у знач. їм. ви́нний, ного, ч. Той, хто зробив злочин, провинився у чому-небудь; винуватець.

— Треба в міліцію заявити. Вони нехай шукають винних, а ми повертаймося назад (Шиян, Баланда, 1957, 54).

2. Який має борг.

— Твій дідусь та його дідові та винен був п’ятдесят рублів (Кв.-Осн., II, 1951, 501);

[Xрапко:] А грошей багато вони були винні? (Мирний, V, 1955, 124);

[Рухля:] Побіжи зараз до Соломії, візьмеш у неї курку і мірку картоплі: вона мені винна (К.-Карий, І, 1960, 221).

ВИ́ННИЙ², а, е.

1. Прикм. до вино́¹.

Папаяніс засвітив лампу, з підземелля повіяло вогкістю, винним духом, цвіллю (Чаб., Балкан. весна, 1960, 257);

// Признач. для виготовлення, зберігання, продажу вина.

Купивши м’яса, о. Артемій пішов до винного погреба (Н.-Лев., IV, 1956, 110).

∆ Ви́нний ка́мінь — твердий осад, що утворюється при бродінні виноградного соку і зберіганні вина.

[Мефістофель:] І тут же прастаре вино: Клепки потліли вже давно, Та держить бочку камінь винний (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 208);

Ви́нна кислота́ — органічна кислота, що міститься в багатьох ягодах; добувається з винного каменю і використовується в хімії та медицині.

В різних фруктах містяться яблучна, лимонна і винна кислоти, а також ароматичні речовини (Укр. страви, 1957, 24);

Ви́нний спирт — безбарвна рідина з характерним запахом, що добувається для виготовлення алкогольних напоїв та для технічних потреб; етиловий спирт.

2, Те саме, що ки́сло-соло́дкий.

Яблуко "Юрій Гагарін" приємне на смак, винне, солодкувате (Рад. Укр., 30.V 1961, 3);

// Який має кисло-солодкі плоди.

Всі яблінки [яблуньки] солоденькі, лиш одна винна (Укр.. лір. пісні, 1958, 445).