винищувач
ВИНИ́ЩУВАЧ, а, ч.
1. Той, хто винищує кого-, що-небудь.
Ящірка приносить велику користь у господарстві людини як винищувач шкідників сільського господарства (Визначник земноводних.., 1955, 101);
Гітлерівського звіра треба добити в його барлозі. Ніякої пощади винищувачам нашої молоді! (Ю. Янов., V, 1959, 178).
2. Бойовий, швидкохідний літак з сильним озброєнням, призначений для знищення в повітрі ворожих літаків.
Назустріч ворожій ескадрильї знялися наші винищувачі. Почався повітряний бій (Донч., II, 1956, 208);
Винищувачі ніби змагалися між собою, роблячи дивовижні фігури і поливаючи ворога зливою куль (Ткач, Моряки, 1948, 32);
// Льотчик, що літає на такому літаку.
На третій рік він був уже майором, уславленим винищувачем, і борт його літака прикрашало дванадцять зірок (Рибак, Опов., 1949, 88).
Значення в інших словниках
- винищувач — вини́щувач 1 іменник чоловічого роду, істота про людину вини́щувач 2 іменник чоловічого роду літак Орфографічний словник української мови
- винищувач — [виенишчувач] -ча, ор. -чеим, м. (на) -ч'і, р. мн. -ч'іў Орфоепічний словник української мови
- винищувач — -а, ч. 1》 Той, хто винищує кого-, що-небудь. 2》 Бойовий, швидкохідний літак із сильним озброєнням, призначений для знищення у повітрі ворожих літаків. || Льотчик, що літає на такому літаку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- винищувач — ВИНИ́ЩУВАЧ, а, ч. 1. Той, хто винищує кого-, що-небудь. Ящірка приносить велику користь як винищувач шкідників сільського господарства (з наук.-попул. літ.); Микола Рибалко – колишній винищувач танків, кавалер багатьох орденів і медалей (з газ.). Словник української мови у 20 томах
- винищувач — див. мотоцикл Словник синонімів Вусика
- винищувач — Військовий літак, пристосований, гол. чином, для боротьби з літаками супротивника в повітрі; швидкісний і маневрений, з високим рівнем автоматизації, потужним електронним обладнанням; озброєний, гол. Універсальний словник-енциклопедія