винищувач

Значення в інших словниках

1. винищувач — вини́щувач 1 іменник чоловічого роду, істота про людину вини́щувач 2 іменник чоловічого роду літак Орфографічний словник української мови
2. винищувач — -а, ч. 1》 Той, хто винищує кого-, що-небудь. 2》 Бойовий, швидкохідний літак із сильним озброєнням, призначений для знищення у повітрі ворожих літаків. || Льотчик, що літає на такому літаку. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. винищувач — ВИНИ́ЩУВАЧ, а, ч. 1. Той, хто винищує кого-, що-небудь. Ящірка приносить велику користь як винищувач шкідників сільського господарства (з наук.-попул. літ.); Микола Рибалко – колишній винищувач танків, кавалер багатьох орденів і медалей (з газ.). Словник української мови у 20 томах
4. винищувач — див. мотоцикл Словник синонімів Вусика
5. винищувач — Військовий літак, пристосований, гол. чином, для боротьби з літаками супротивника в повітрі; швидкісний і маневрений, з високим рівнем автоматизації, потужним електронним обладнанням; озброєний, гол. Універсальний словник-енциклопедія
6. винищувач — ВИНИ́ЩУВАЧ, а, ч. 1. Той, хто винищує кого-, що-небудь. Ящірка приносить велику користь у господарстві людини як винищувач шкідників сільського господарства (Визначник земноводних.., 1955, 101); Гітлерівського звіра треба добити в його барлозі. Словник української мови в 11 томах