винищувач
ВИНИ́ЩУВАЧ, а, ч.
1. Той, хто винищує кого-, що-небудь.
Ящірка приносить велику користь як винищувач шкідників сільського господарства (з наук.-попул. літ.);
Микола Рибалко – колишній винищувач танків, кавалер багатьох орденів і медалей (з газ.).
2. Бойовий швидкохідний літак із потужним озброєнням, признач. для знищення в повітрі ворожих літаків і безпілотних засобів.
Назустріч ворожій ескадрильї знялися наші винищувачі. Почався повітряний бій (О. Донченко);
Винищувачі ніби змагалися між собою, роблячи дивовижні фігури і поливаючи ворога зливою куль (Д. Ткач);
// Пілот такого літака.
На третій рік він був уже майором, уславленим винищувачем, і борт його літака прикрашало дванадцять зірок (Н. Рибак).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- винищувач — вини́щувач 1 іменник чоловічого роду, істота про людину вини́щувач 2 іменник чоловічого роду літак Орфографічний словник української мови
- винищувач — [виенишчувач] -ча, ор. -чеим, м. (на) -ч'і, р. мн. -ч'іў Орфоепічний словник української мови
- винищувач — -а, ч. 1》 Той, хто винищує кого-, що-небудь. 2》 Бойовий, швидкохідний літак із сильним озброєнням, призначений для знищення у повітрі ворожих літаків. || Льотчик, що літає на такому літаку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- винищувач — див. мотоцикл Словник синонімів Вусика
- винищувач — Військовий літак, пристосований, гол. чином, для боротьби з літаками супротивника в повітрі; швидкісний і маневрений, з високим рівнем автоматизації, потужним електронним обладнанням; озброєний, гол. Універсальний словник-енциклопедія
- винищувач — ВИНИ́ЩУВАЧ, а, ч. 1. Той, хто винищує кого-, що-небудь. Ящірка приносить велику користь у господарстві людини як винищувач шкідників сільського господарства (Визначник земноводних.., 1955, 101); Гітлерівського звіра треба добити в його барлозі. Словник української мови в 11 томах