винний

ВИНЕН винуватий, грішний, провинний, провинен; (у чому) що має на совісті що; ЯК ІМ. ВИНУВАТЕЦЬ; тлк. ВИННИЙ, кислосолодкий.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. винний — 1. (який вчинив щось погане) винен, винуватий. 2. (який має дещо кислий смак) кислуватий, кисло-солодкий. Словник синонімів Полюги
  2. винний — ви́нний 1 прикметник який провинився; який має борг ви́нний 2 прикметник від: вино Орфографічний словник української мови
  3. винний — [вин:ией] м. (на) -н:ому/-н':ім, мн. -н':і Орфоепічний словник української мови
  4. винний — I винен, винна, винне. 1》 Який вчинив що-небудь погане, скоїв злочин, провинився у чомусь. || Який є причиною чого-небудь. || у знач. ім. винний, -ного, ч. Той, хто скоїв злочин, провинився у чому-небудь; винуватець. 2》 Який має борг. II -а, -е. 1》 Прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. винний — 1. провинилий 2. це смак Словник чужослів Павло Штепа
  6. винний — ВИ́ННИЙ¹, ВИ́НЕН, ви́нна, ви́нне. 1. Який учинив що-небудь погане, скоїв злочин, провинився у чомусь. – Чим ми винні, бабусенько? – оборонялись дівчата. – За що ви нас лаєте? (Д. Словник української мови у 20 томах
  7. винний — Краще тисячу винних пустити, чим одного невинного засудити. Повчання суддям, щоб дуже обережно давали вирок. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. винний — I. ВИ́ННИЙ (який учинив що-небудь погане, зробив злочин, провинився в чомусь; який є причиною чого-небудь), ВИ́НЕН, ВИНУВА́ТИЙ, ПРОВИ́ННИЙ, ПОВИ́ННИЙ рідко. Гуща і Прокіп збунтували народ, вони у всьому винні (М. Словник синонімів української мови
  9. винний — Ви́нний, -на, -не (прикм. від вина́) ви́нний, -на, -не (від вино́) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. винний — ВИ́ННИЙ¹, ВИ́НЕН, ви́нна, ви́нне. 1. Який вчинив що-небудь погане, зробив злочин, провинився у чомусь. Чіпка й собі, хоч і бачив, що мати ні в чому не винна, держався руки жінки, а за нею — й тещі (Мирний, II, 1954, 284); Був час... Словник української мови в 11 томах
  11. винний — I. Ви́нний, -а, -е 1) Виновный, виноватый. За єдного винного сто невинних гине. Ном. № 7465. Я цьому не винна. Не винна доля, винна воля. Ном. 2) Долженъ, должный. Так як я вам винний. Ном. № 4053. Вона мені винна карбованця. --------------- II. Словник української мови Грінченка