Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
винник —
ВИ́ННИК, а, ч., заст. Той, хто виготовляв горілку і спирт; винокур. І мужики йдуть, і винники, і пасічники, дячки, і запорожці, й старі гайдамаки, котрі притихли були до слушного часу (Г.
Словник української мови у 20 томах
Винник —
Ви́нник прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.
Орфографічний словник української мови
винник —
ВИНОКУ́Р заст. (той, хто виготовляв горілку чи спирт), ВИ́ННИК заст. Пішов я у винницю: почав хвалитись винокурові,що вже починаю вчитись грамоти (з науково-популярної літератури); То.. Винники, дейнеки, Прошпетившись, утікають у степи далекі (П. Куліш).
Словник синонімів української мови
винник —
ВИ́ННИК, а, ч., заст. Той, хто виготовляв горілку і спирт. Постановлено було.. таке: приймать під королівську руку добрих молодців, хоча й би то з голоти, з харпаків і гультяїв, з винників та броварників (Морд., І, 1958, 119).
Словник української мови в 11 томах
винник —
Ви́нник, -ка м. Винокуръ. Ви, броварники, ви, винники.... Ходіте з нами на долину Черкень погуляти. Лукаш. 37. ум. винничок.
Словник української мови Грінченка