виплювати

Випльовувати, -вую, -єш

сов. в. виплювати, -люю, -єш и виплюнути, -ну, -неш, гл. Выплевывать, выплюнуть. Душ не виплювати. Ном. № 8299. Тоді чорт — нічого робить — взяв та й виплював росписку. Рудч. Ск. II. 25.

Значення в інших словниках

1. виплювати — ви́плювати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. виплювати — див. випльовувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. виплювати — ВИ́ПЛЮВАТИ див. випльо́вувати.  Словник української мови у 20 томах
4. виплювати — ВИ́ПЛЮВАТИ див. випльо́вувати.  Словник української мови в 11 томах