випручувати

Випручувати, -чую, -єш

сов. в. випручати, -чаю, -єш, гл. Освобождать, освободить, вырвать (руку). Випручало рученята. Шевч. 101. Вытаскивать, вытащить (изъ плетня палку, хворостину). Собаки кинулись на його.... Чіпка подався назад до ліси, став випручувати хворостину. Мир. ХРВ. 213.

Значення в інших словниках

1. випручувати — випру́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. випручувати — -ую, -уєш і випручати, -аю, -аєш, недок., випручати, -аю, -аєш, док. перех. Повертаючи з боку на бік, смикаючи, вивільняти з чого-небудь (перев. про руки, ноги). || розм. Витягати, висмикувати що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. випручувати — ВИПРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, ВИПРУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ПРУЧАТИ, аю, аєш, док., що. Повертаючи з боку на бік, смикаючи, вивільняти з чого-небудь (перев. про руки, ноги). Стецько вхопив його за ногу. – Не лізь далі!.. побачить!.. Рви тут! – Не побачить!...  Словник української мови у 20 томах
4. випручувати — ВИРИВА́ТИ (смикаючи, витягати, виймати що-небудь звідкись, із чогось), РВА́ТИ, ВИСМИ́КУВАТИ, ВИСМИКА́ТИ, ВИДИРА́ТИ, ВИСКУ́БУВАТИ, ВИША́РПУВАТИ розм.; ВИПРУ́ЧУВАТИ, ВИПРУЧА́ТИ (перев. про руки, ноги); ВИЩИ́ПУВАТИ (перев. про рослини). — Док.  Словник синонімів української мови
5. випручувати — ВИПРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш і ВИПРУЧА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ПРУЧАТИ, аю, аєш, док., перех. Повертаючи з боку на бік, смикаючи, вивільняти з чого-небудь (переважно про руки, ноги). Стецько вхопив його за ногу. — Не лізь далі!.. побачить!.. Рви тут!...  Словник української мови в 11 томах