вирити

Ви́рити

см. ii. виривати.

---------------

Вирити, -рю, -риш

гл. Кружиться водѣ или какому либо предмету въ водѣ вокругъ центра, въ водоворотѣ. Мнж. 179.

Значення в інших словниках

1. вирити — ви́рити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вирити — Ви́рити. Вигравірувати, викарбувати. В каплиц и в місті Казерта находить ся таблиця зі спіжу, на котрій в єврейскій мові виритий єзасуд на Ісуса Христа (Б.  Українська літературна мова на Буковині
3. вирити — див. виривати II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вирити — ВИ́РИТИ див. вирива́ти².  Словник української мови у 20 томах
5. вирити — КОПА́ТИ (лопатою, заступом тощо робити заглиблення в землі, снігу і т. ін.; видобувати щось із землі, снігу тощо), РИ́ТИ, ВИКО́ПУВАТИ, ВИРИВА́ТИ, ВИБИРА́ТИ (видобувати із землі вирощену картоплю); КОПА́ТИСЯ (робити заглиблення в землі); ШТИКУВА́ТИ спец.  Словник синонімів української мови
6. вирити — ВИ́РИТИ див. вирива́ти².  Словник української мови в 11 томах