височок

Височок, -чка

м. ум. отъ висок.

Значення в інших словниках

1. височок — висо́чок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. височок — -чка, ч. Зменш.-пестл. до висок I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. височок — ВИСО́ЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до висо́к¹. Дивилися на ту смужку чорну уподовж височка [покійниці] (Марко Вовчок); Примаже [отець Василь] височки оливою, візьме парасоль у руки – ну прямо реготатися з нього (Г.  Словник української мови у 20 томах
4. височок — ВИСО́ЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до висо́к¹. Дивилися на ту смужку чорну уподовж височка [покійниці] (Вовчок, І, 1955, 165); І поруч внук, синок того солдата, І рана запеклася на височку (Рильський, Мости, 1948, 96).  Словник української мови в 11 томах