височок
ВИСО́ЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до висо́к¹.
Дивилися на ту смужку чорну уподовж височка [покійниці] (Вовчок, І, 1955, 165);
І поруч внук, синок того солдата, І рана запеклася на височку (Рильський, Мости, 1948, 96).
Словник української мови (СУМ-11)