вистилати

Вистилати, -лаю, -єш

сов. в. вислати, -стелю, -лиш, гл.

1) Устилать, устлать. Тут тобі, серденько, в степу погибати, русими кудрями степи вистилати. Мет. 94.

2) Разстилать, разостлать. Ой там брала дівка льоночок дрібненький, вона ж його брала, тонко вистилала. Грин. ІІІ. 413.

Значення в інших словниках

1. вистилати — вистила́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вистилати — -аю, -аєш, недок., вислати, -стелю, -стелеш, док., перех. Те саме, що вистелити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вистилати — ВИСТИЛА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́СЛАТИ, стелю, стелеш, док., що, чим і без дод. Те саме, що вистеля́ти. – Вимощу.., – хвалився він, вибиваючи та вимощуючи, щоб не було ні згористо, ні з ямами.  Словник української мови у 20 томах
4. вистилати — див. мостити  Словник синонімів Вусика
5. вистилати — ВИСТЕЛЯ́ТИ (укривати чим-небудь усю поверхню чогось), ВИСТИЛА́ТИ, ВИМО́ЩУВАТИ, ВИМОЩА́ТИ рідше. — Док.: ви́стелити, ви́слати, ви́мостити. Зів'яла та посохла трава, якою вистелив Йон своє кубелечко на винограднику (М.  Словник синонімів української мови
6. вистилати — Вистила́ти, -ла́ю, -ла́єш; ви́слати, -стелю, -стелеш, -стелють, звич. (див.) вистеля́ти, ви́стелити  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. вистилати — ВИСТИЛА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́СЛАТИ, стелю, стелеш, док., перех. Те саме, що вистеля́ти. — Вимощу.., — хвалився він, вибиваючи та вимощуючи, щоб не було ні згористо, ні з ямами.  Словник української мови в 11 томах