витрушувати
Витрушувати, -шую, -єш
сов. в. витрусити, -шу, -сиш, гл; 1) Вытряхивать, вытряхнуть. Жарину витрусити з халяви. Рудч. Ск. II. 197. Останній шаг витрушує шинкарці. Греб. 371.
2) Находить, найти при обыскѣ. Трушено його й витрушено крадене полотно. Харьк. у.
3) — сажу. Чистить, вычистить печную трубу. Грин. II. 76.
Словник української мови Грінченка