витрушувати
ВИТРУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ТРУСИТИ, ушу, усиш, док., що.
1. Трусячи, витріпуючи, очищати що-небудь від пилу, бруду і т. ін.
Мили підлоги, протирали вікна, провітрювали кімнати, підчищали стежки, витрушували килими (В. Козаченко);
Ганна Сивокінь з дочкою Марусею .. прибирали все приміщення: мили підлоги, вікна, двері, .. витрушували доріжки (Б. Левін);
За наказом санітара хворі витрушували постелі, й пилюка золотилася проти вікон (Є. Пашковський);
// Видаляти пил, бруд і т. ін. із чого-небудь, трусячи.
Витрушувала [Лукія] пилюку з численних подушечок, які заповнювали кімнати (О. Донченко).
2. Трусячи, висипати, викидати що-небудь назовні.
Петро став витрушувати поза підкладкою тютюн та сірники (С. Васильченко);
Бронко роззувся, витрусив з черевиків пісок, перейшов босоніж рукав ріки (Ірина Вільде);
// Трусячи, видаляти воду з людини, яка тонула.
Норвежця підняли [з води] і, тримаючи спиною догори, почали трусити. Витрусивши з нього воду, почали робити штучне дихання (М. Трублаїні).
3. розм. Знаходити що-небудь під час обшуку.
На столі лежала книжка у жовтій палітурці, та сама книжка, котру не раз читав Петрові Жук і котру витрусив у його [нього] надзиратель (Панас Мирний);
Хіба ж давно витрусили в його клуні в засторонку копу чужої пшениці? (І. Нечуй-Левицький);
Серед політичних каторжан звертала на себе увагу колишня студентка .. В кошику [у неї], під старою білизною, жандарми витрусили револьвер (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)