вицілувати

Ви́цілувати, -лую, -єш

гл. Расцѣловать. Він руки й ноги їй вицілує. МВ. (О. 1862. ІІІ. 60). Вицілувала б його всюди. Кв. II. 259.

Значення в інших словниках

1. вицілувати — ви́цілувати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вицілувати — див. виціловувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вицілувати — ВИ́ЦІЛУВАТИ див. виціло́вувати.  Словник української мови у 20 томах
4. вицілувати — ЦІЛУВА́ТИ, ЦЬО́МАТИ розм., ЦЬО́МКАТИ розм., ЦМО́КАТИ розм., ЧМО́КАТИ розм., ЧОЛО́МКАТИ розм., ЛИЗА́ТИ зневажл.; ОБЦІЛО́ВУВАТИ, ВИЦІЛО́ВУВАТИ розм. (покривати поцілунками). — Док.  Словник синонімів української мови
5. вицілувати — Ви́цілувати, -лую, -луєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. вицілувати — ВИ́ЦІЛУВАТИ див. виціло́вувати.  Словник української мови в 11 томах