Значення в інших словниках
-
вицілувати —
ви́цілувати дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
вицілувати —
ВИ́ЦІЛУВАТИ див. виціло́вувати.
Словник української мови у 20 томах
-
вицілувати —
ЦІЛУВА́ТИ, ЦЬО́МАТИ розм., ЦЬО́МКАТИ розм., ЦМО́КАТИ розм., ЧМО́КАТИ розм., ЧОЛО́МКАТИ розм., ЛИЗА́ТИ зневажл.; ОБЦІЛО́ВУВАТИ, ВИЦІЛО́ВУВАТИ розм. (покривати поцілунками). — Док.
Словник синонімів української мови
-
вицілувати —
Ви́цілувати, -лую, -луєш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
вицілувати —
ВИ́ЦІЛУВАТИ див. виціло́вувати.
Словник української мови в 11 томах
-
вицілувати —
Ви́цілувати, -лую, -єш гл. Расцѣловать. Він руки й ноги їй вицілує. МВ. (О. 1862. ІІІ. 60). Вицілувала б його всюди. Кв. II. 259.
Словник української мови Грінченка