вицілувати —
Ви́цілувати, -лую, -луєш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
вицілувати —
ВИ́ЦІЛУВАТИ див. виціло́вувати.
Словник української мови в 11 томах
вицілувати —
Ви́цілувати, -лую, -єш гл. Расцѣловать. Він руки й ноги їй вицілує. МВ. (О. 1862. ІІІ. 60). Вицілувала б його всюди. Кв. II. 259.
Словник української мови Грінченка