владика
Владика, -ки
м.
1) Владыка. К. МХ. 10. Своя рука — владика. Чуб. І. 258. І не верстовії, а вольнії, широкії скрізь шляхи святії простелються і не знайдуть шляхів тих владики. А раби тими шляхами позіходяться докупи. Шевч. 629.
2) Архіерей, владыка. Борода як у владики, а сумління як у шибеника. Ном. № 180.
Словник української мови Грінченка