владика
ВЛАДИ́КА, и, ч.
1. уроч. Те саме, що воло́да́р 2.
Оживуть степи, озера, І не верствовії, А вольнії, широкії Скрізь шляхи святії Простеляться; і не найдуть Шляхів тих владики (Т. Шевченко);
[Микита:] Чим він людей отак причарував, Владика Русі, мудрий Ярослав... (І. Кочерга);
Його худорлява постать завжди у сірому пальті – чи то зима чи то літо – метушилась, .. застилаючи килимка, коли владика виходив із свого ридвану (Б. Антоненко-Давидович);
У земних же ділах світські владики над нами поставлені... можливо, й Самим Господом. Тому ми їх терпимо (Ю. Хорунжий);
Навіть церкви тут були для вищих і для нижчих, була звичайна, була єпископська, були палацові, так ніби й сама віра в суті своїй була неоднаковою для простого люду, рицарів, феодалів, єпископів і владик світу (П. Загребельний).
2. бібл. (з великої літери). Одне з найменувань Бога у Біблії.
Ти бо, Владико, надія моя, Господи, Ти охорона моя від юнацького віку мого! (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Будуть між вас учителі неправдиві, що впровадять згубні єресі, відречуться від Владики, що викупив їх, і стягнуть на себе самі скору погибіль (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Господи, Владико наш, яке то величне на цілій землі Твоє Ймення, Слава Твоя понад небесами! (Біблія. Пер. І. Огієнка).
3. рел.-церк. Архієрей, митрополит.
Дознався був владика, що сліпий старець чинить у Божому домі одправу, – і заборонив (Марко Вовчок);
Я пильно глянув в очі Балабана, цього династичного владики, якого з пелюшок готували в єпископи (Р. Іваничук).
Словник української мови (СУМ-20)