вовча

Вовча́, -ча́ти

с. Волченокъ. Рудч. Ск. І. 12L.

Значення в інших словниках

1. вовча — вовча́ іменник середнього роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. вовча — -ати, с. Маля вовчиці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вовча — ВОВЧА́, а́ти, с. Маля вовчиці. Тулився він [Михайлик] до матері й недовірливо поблискував на ченців очима зацькованого вовчати (З. Тулуб); Несіть сюди побільше хмизу, Підсмалимо оцих вовчат в кострищі (П.  Словник української мови у 20 томах
4. вовча — див. вовк  Словник синонімів Вусика
5. Вовча — Во́вча, -вчі, -вчею (а не Вовча́нськ); вовча́нський, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. вовча — ВОВЧА́, а́ти, с. Маля вовчиці. Тулився він [Михайлик] до матері й недовірливо поблискував на ченців очима зацькованого вовчати (Тулуб, Людолови, І, 1957, 312).  Словник української мови в 11 томах