вовчиця

Вовчиця, -ці

ж. Волчица. Приходить на залісок, аж вовчиця на сонці з вовченятами грається. Рудч. Ск. І. 134.

Значення в інших словниках

1. вовчиця — вовчи́ця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. вовчиця — -і, ж. Самиця вовка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вовчиця — ВОВЧИ́ЦЯ, і, ж. Самка вовка. То не вовчиця ховається з вовченятами, тікаючи до своєї нори, то мати тікає з сином (І. Нечуй-Левицький); Вовчиця сиділа, насторожено озираючись, і перша помітила нас (О. Копиленко); Вовченята безперервно скавуліли.  Словник української мови у 20 томах
4. вовчиця — (-і) ж.; крим. Жінка. БСРЖ, 195; СЖЗ, 28.  Словник жарґонної лексики української мови
5. вовчиця — Вовчи́ця, -ці, -цею; -чи́ці, -чи́ць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. вовчиця — ВОВЧИ́ЦЯ, і, ж. Самиця вовка. То не вовчиця ховається з вовченятами, тікаючи до своєї норм, то мати тікає з сином (Н.-Лев., І, 1956, 103); Вовчиця сиділа, насторожено озираючись, і перша помітила нас (Коп., Як вони.., 1948, 44); *Образно.  Словник української мови в 11 томах