вовчиця
ВОВЧИ́ЦЯ, і, ж. Самиця вовка.
То не вовчиця ховається з вовченятами, тікаючи до своєї норм, то мати тікає з сином (Н.-Лев., І, 1956, 103);
Вовчиця сиділа, насторожено озираючись, і перша помітила нас (Коп., Як вони.., 1948, 44);
*Образно. Чи я знала, ще сповита, Що тая цариця — Лютий ворог України, Голодна вовчиця (Шевч., І, 1951, 297).
Словник української мови (СУМ-11)