Значення в інших словниках
-
вовчиця —
вовчи́ця іменник жіночого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
вовчиця —
ВОВЧИ́ЦЯ, і, ж. Самка вовка. То не вовчиця ховається з вовченятами, тікаючи до своєї нори, то мати тікає з сином (І. Нечуй-Левицький); Вовчиця сиділа, насторожено озираючись, і перша помітила нас (О. Копиленко); Вовченята безперервно скавуліли.
Словник української мови у 20 томах
-
вовчиця —
(-і) ж.; крим. Жінка. БСРЖ, 195; СЖЗ, 28.
Словник жарґонної лексики української мови
-
вовчиця —
Вовчи́ця, -ці, -цею; -чи́ці, -чи́ць
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
вовчиця —
ВОВЧИ́ЦЯ, і, ж. Самиця вовка. То не вовчиця ховається з вовченятами, тікаючи до своєї норм, то мати тікає з сином (Н.-Лев., І, 1956, 103); Вовчиця сиділа, насторожено озираючись, і перша помітила нас (Коп., Як вони.., 1948, 44); *Образно.
Словник української мови в 11 томах
-
вовчиця —
Вовчиця, -ці ж. Волчица. Приходить на залісок, аж вовчиця на сонці з вовченятами грається. Рудч. Ск. І. 134.
Словник української мови Грінченка