вовчиця
ВОВЧИ́ЦЯ, і, ж.
Самка вовка.
То не вовчиця ховається з вовченятами, тікаючи до своєї нори, то мати тікає з сином (І. Нечуй-Левицький);
Вовчиця сиділа, насторожено озираючись, і перша помітила нас (О. Копиленко);
Вовченята безперервно скавуліли. А з глибини лісу долинало виття вовчиці (Ю. Винничук);
* Образно. Чи я знала, ще сповита, Що тая цариця – Лютий ворог України, Голодна вовчиця (Т. Шевченко);
* У порівн. – .. Не пущу! – .. крикнула Олександра; очі її запалали вогнем, як у голодної вовчиці (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)